Після 7 жовтня 2023 року Ізраїль зіткнувся з масштабом психологічних втрат, якого не знав десятиліттями. Міністерство оборони повідомило про понад 20 000 поранених солдатів, що пройшли реабілітацію — і 56% з них мають діагностований ПТСР або інші психічні розлади. Але за цими цифрами стоїть не просто криза — стоїть десятиліттями вибудувана система, де ветеранські організації, приватні фонди і держава працюють як єдиний лобістський механізм.
Ключових гравців тут кілька. FIDF (Friends of the Israel Defense Forces) — американська некомерційна організація, що фінансує ізраїльську армію ззовні. У 2025 році вона розподілила рекордні $132 млн, відкрила десять клінік психічного здоров’я по всьому Ізраїлю та розпочала будівництво першого в країні спеціалізованого реабілітаційного кампусу — спільно з Міністерством оборони. Паралельно діє ZDVO (Zahal Disabled Veterans Organization) — ізраїльська асоціація ветеранів, яка управляє мережею центрів Beit Halochem і систематично лобіює бюджетні рішення в Кнесеті. Результат цього тиску — конкретний: Кнесет прийняв закон, що вдвічі збільшив державне фінансування організацій, які працюють з пораненими солдатами, встановивши мінімальний річний обсяг у $45 млн.
Але і ця система, не дивлячись на очевидний позитив, потребує вдосконалення. За даними дослідницького центру Кнесету, з січня 2024 по липень 2025 року 279 солдатів IDF здійснили спроби самогубства, а бойові солдати склали 78% усіх суїцидів в Ізраїлі у 2024 році. Ветеранські активісти відкрито тиснуть на парламент — вимагаючи припинити обговорення і перейти до дій.
Ізраїльська модель — це не просто система охорони здоров’я. Це екосистема, де діаспорні фонди, ветеранські асоціації та парламентські союзники діють скоординовано, перетворюючи суспільний запит на бюджетні рядки. Для України важливо не копіювати структуру — а зрозуміти механізм: реабілітація стає пріоритетом тоді, коли за нею стоїть організований інституційний тиск.
