Питання, яке сьогодні хвилює тисячі українських підприємців — чи можна отримати реальну компенсацію за зруйноване агресором майно — не є теоретичним. Світ уже проходив цей шлях, і найпоказовіший прецедент — Комісія ООН з компенсацій (UNCC), створена після вторгнення Іраку в Кувейт у 1990 році.
Масштаб цього механізму вражає навіть сьогодні. Комісію створили 1991 року як допоміжний орган Ради Безпеки ООН, щоб опрацьовувати претензії та виплачувати компенсації за збитки, завдані внаслідок незаконного вторгнення Іраку. До неї надійшло близько 2,7 мільйона заяв на загальну заявлену суму 352,5 млрд доларів. За результатами роботи Комісія виплатила 52,4 млрд доларів приблизно 1,5 мільйона заявників — індивідуальних осіб, корпорацій та урядів. Найважливіше — сам механізм фінансування: виплати йшли примусово, з ключового експортного ресурсу агресора. Кошти черпалися зі Спеціального фонду ООН, який отримував відсоток від доходів з експортних продажів іракської нафти. Держава-агресор платила своїми ж нафтодоларами — незалежно від того, чи хотіла вона цього. При цьому гроші отримували лише ті люди, компанії й уряди, які могли документально довести свої втрати.
Найважливіше для українського бізнесу: аналогічний механізм уже будується — і він уже працює. Реєстр збитків для України (RD4U) було створено у 2023 році під егідою Ради Європи; він об’єднує 44 держави та ЄС і є першим кроком міжнародного компенсаційного механізму. З квітня 2026 року відкрито категорії для бізнесу і держави: пошкодження або знищення критичної та некритичної інфраструктури (B1.1, B1.2, C1.1, C1.2) і, окремо, пошкодження, знищення або втрата активів підприємства (C3.1) — будь-якого майна чи ресурсу юридичної особи, що не є інфраструктурою чи житлом. Заяви подаються через вебпортал Дія, у розділі «Репарації: міжнародний Реєстр збитків» — від імені юридичної особи це може зробити її керівник (наприклад, директор) або призначений представник; право власності підтверджується договорами, фінансовою звітністю та накладними. Важливо розуміти: подання заяви не означає автоматичної виплати — Реєстр проводить первинну перевірку і вносить належно оформлені заяви до доказової бази для майбутнього механізму. Наступний крок уже інституційно запущено: у грудні 2025 року 35 держав і ЄС підписали Конвенцію про створення Міжнародної компенсаційної комісії, яка розглядатиме подані до Реєстру заяви, визначатиме суми компенсації і виноситиме остаточні рішення.
Для українського бізнесу висновок прямий і практичний. Історія UNCC довела головне: агресор платить не з доброї волі, а тому що існує механізм, який його змушує — і платить лише тим, хто документально довів збитки. Сьогодні Україна має власну версію цього механізму в дії. Тому три кроки мають значення вже зараз: по-перше, зафіксувати всі збитки і втрати активів за міжнародними стандартами, бажано зі звітом професійного оцінювача, який надає заяві юридичної ваги; по-друге, подати заяву до Реєстру збитків через відповідну бізнес-категорію, не чекаючи завершення війни; по-третє, бути в системі від самого початку — бо, як показав досвід Кувейту, першими компенсацію отримують ті, чиї справи вже опрацьовані й задокументовані. Компенсація — це не питання удачі, а питання підготовки.
Детальніше ознайомитися можна за посиланням: https://rd4u.coe.int/en/submit-a-claim
