У США лобізм вважається законною формою участі бізнесу та громадських організацій у політичному процесі. Законодавство, зокрема Lobbying Disclosure Act (LDA, 1995), вимагає від лобістів та їхніх клієнтів розкривати витрати на представлення інтересів у Конгресі та федеральних агентствах. Водночас реальність значно складніша: значна частина лобістської активності відбувається “behind the scenes” — через консалтингові компанії, професійні асоціації або некомерційні організації, які формально не підпадають під обов’язкову реєстрацію.
Свіжі приклади підтверджують цю тенденцію. Наприклад, Google організувала закулісну кампанію проти каліфорнійського закону про захист персональних даних, фінансуючи асоціації малого бізнесу, які публічно виступали від власного імені, хоча фактичним ініціатором була корпорація. Подібні “групи-проксі” дозволяють великим гравцям уникати прямої відповідальності й створювати ілюзію широкої суспільної підтримки їхніх інтересів.
Попри існування Lobbying Disclosure Act, “сірих зон” у регулюванні залишається чимало. Зокрема: консультанти, юристи чи стратегічні радники, які не називають себе “лобістами”, можуть уникати обов’язку звітувати. A політичні комітети та некомерційні організації можуть фінансувати кампанії, не розкриваючи кінцевих донорів. Це створює ситуацію, коли формальна прозорість прикриває фактичну непрозорість. Критики наполягають на необхідності реформ — від розширення визначення “лобізму” до більш жорсткого контролю за фінансуванням непрямих кампаній.
Наразі в США обговорюють кілька напрямів змін, аби виправити помилки системи. Зокрема, пропонується посилити контроль за лобістськими кампаніями на рівні штатів, де регулювання часто значно слабше, ніж на федеральному рівні, і дозволяє проводити приховані кампанії без реальної підзвітності. Також розглядається ідея зробити звітність лобістів більш деталізованою: замість загальних категорій витрат вимагати повний перелік зустрічей, учасників і тем обговорень, що дозволить відслідковувати конкретний вплив на законодавчі ініціативи. Окремо пропонується запровадити обов’язкове розкриття кінцевих донорів для організацій-проксі та груп, що фінансують політичні кампанії — це має закрити прогалину у сфері “темних грошей”.
